Увійшовши в сад Гефсиманський,Ісус Христос сказав ученикам Своїм: "Посидьте тут, поки я помолюсь!" Сам же, взявши із Собою Петра, Якова та Іоана, пішов у глибину саду; і почав сумувати й журитися. Тоді говорить їм: "Сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною!" І, відійшовши трохи від них, Він припав до землі, молився і казав: "Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця (тобто близькі страждання); втім, не як Я хочу, а як Ти".
Помолившись так, Ісус Христос повернувся до трьох учеників і побачив, що вони сплять. Він сказав їм: "То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси". І, відійшовши, молився, промовляючи майже ті самі слова.
Потім знову повернувся до учеників, і знову знайшов їх сплячими; очі в них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
Ісус Христос відійшов від них і молився утретє, сказавши ті самі слова. З'явився Йому ангел і підбадьорив Його. Сум, що охопив Його, і душевні муки Його були такі великі, а молитва – така щира, що з лиця Його падали на землю краплини кривавого поту.
Закінчивши молитву, Спаситель встав, підійшов до учеників, що спали, і сказав: "Ви все ще спите й відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене".
У цей час прийшов у сад Іуда, зрадник, з натовпом людей, які йшли зі смолоскипами, кілками і мечами; це були воїни і служителі, послані первосвящениками і фарисеями схопити Ісуса Христа. Іуда домовився з ними: "Кого я поцілую, Той і є, беріть Його".
Підійшовши до Ісуса Христа, Іуда сказав: "Радуйся, Учителю!" І поцілував Його.
Ісус Христос сказав йому: "Друже, для чого ти прийшов? То ти поцілунком Сина Людського видаєш?" Ці слова Спасителя були для Іуди останнім закликом до покаяння.
Потім Ісус Христос, знаючи все, що з Ним буде, підійшов до натовпу і сказав: "Кого шукаєте?"
Йому відповіли: "Ісуса Назорея".
Спаситель говорить їм: "Це Я".
Від цих слів воїни і слуги з остраху подалися назад і попадали на землю. Коли ж отямилися від страху і підвелися, то в сум'ятті намагалися схопити учеників Христових.
Спаситель знову сказав: "Кого шукаєте?"
Вони відповіли: "Ісуса Назорея".
"Я сказав вам, що це Я, – промовив Спаситель. – Отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих (учеників), нехай ідуть".
Воїни і слуги, підійшовши, обступили Ісуса Христа. Апостоли хотіли оборонити свого Учителя. Петро, маючи при собі меч, витяг його і вдарив ним слугу первосвященика, на ім'я Малх, і відсік йому праве вухо.
Та Ісус Христос сказав Петрові: "Сховай меч у піхви; бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть (тобто, хто підніме меч проти іншого, той сам загине від меча); чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені легіони ангелів? Невже Мені не пити чаші (страждань), яку дав Мені Отець (для спасіння людей)?"
Промовивши це, Ісус Христос, доторкнувшись до вуха Малха, зцілив його і добровільно віддав Себе у руки Своїх ворогів.
У натовпі слуг були також і начальники юдейські. Ісус Христос, звертаючись до них: сказав: "Ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи, у храмі і ви не брали Мене. Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків".
Воїни ж, зв'язавши Спасителя, повели Його до первосвящеників. Тоді апостоли, залишивши Спасителя, у страху порозбігались. Тільки двоє з них, Іоан та Петро, здалеку йшли за Ним.
(Див.: Мф 26, 36–56; Мк 14, 32–52; Лк 22, 40–53; Ін 18, 1–12).
ЗАКОН БОЖИЙ
