Ти і Господь наш Ісус Христос разом ідете одним шляхом. Довгий час сліди Ісуса лягають поруч з твоїми, але Його сліди значно глибші, чіткіші. 
Ти ж залишаєш сліди невиразні, заломисті, - видно: ти вагаєшся і не впевнений, що ідеш у правильному напрямку. Крокуєте отак деякий час, і поволі твої сліди наближаються до Ісусових. Ось ви вже ідете паралельно.
Ви з Ісусом - як двоє друзів. Простуєте пліч-о-пліч.
Все нібито чудово, та враз твої сліди, що спершу виднілися на піску поряд з Ісусовими, тепер лягають просто на них.

10 лютого 2012 року Київському православному братству святих князів страстотерпців Бориса та Гліба виповнилось 10 років. Святкування розпочалось із Божественної Літургії, яку очолив колишній духівник Братства архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. Опісля Божественної Літургії у храмі Святого Духа (Святих Бориса та Гліба) при Києво-Могилянській академії відбулась трапеза та розпочався круглий стіл на тему "Що дало корисного братство Свв. Бориса та Гліба?". Київські братчики, а також гості з інших православних братств мали можливість поділитись своїми роздумами та переживаннями. А ввечері, у КПБА що знаходиться на території Києво-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастир відбувся концерт духовної музики.

Жила колись собі одна родина, спокійна і мирна. Мешкала у маленькому будиночку передмісті. Одного вечора вони сиділи за вече рею, коли раптом почули стукіт у двері. Батько пішов і відкрив їх. На порозі стояв старий чо ловік у понищеній одежі, обдертих штанях. Він мав кошик, у якому було повно овочів. Спитав домочадців, чи не хочуть купити трохи городини. Вони таки щось узяли, позаяк хотіли його збутися. З часом родина заприятелювала зі старень ким, який щотижня приносив їм овочі. Вони з'ясували, що цей бідний старий чоловік мав катаракту і майже не бачив. Проте він завжди тримався напрочуд люб'язно, отож уся родина чекала, коли він прийде, оскільки цінувала його товариство.
Якось старий, як звичайно, приніс тим людям овочі, а потому сказав: "Вчора я отримав вели кий подарунок! Біля свого будиночка знайшов кошик з одежею, яку хтось залишив для мене". Всі знали, що йому дуже потрібен був одяг тому сказали: "Це чудово!"
Незрячий старенький, однак, додав: "Але є щось іще ліпше: я знайшов сім'ю, яка справді по требувала цієї одежі!"  

Святий мученик Трифон народився в одній з областей Малої Азії - Фрігії, неподалік від міста Апамеї в селищі Кампсада.
З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів і зцілення різних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки й спустошували поля.
Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса з дочки римського імператора Гордіана (238-244).
Допомагаючи всім стражденним, він вимагав тільки однієї плати - віри в Ісус Христа, благодаттю Якого він зціляв їх.

День пам'яті святого мученика Трифона - 14 лютого (за новим стилем).

З 23 по 29 січня 2012 року, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, на мальовничій Івано-Франківщині відбувся IV всеукраїнський молодіжний православний табір «Ліствиця». Табір «Ліствиця» традиційно проходить в останній тиждень січня і має свої особливості. Метою табору є воцерковлення православної молоді, поглиблення духовного досвіду і прилучення до духовної традиції Православ’я невоцерковленої молоді України; утвердження патріотизму та глибшого пізнання багатогранної культури різних куточків України; розширення світогляду української православної молоді, спілкування та знайомство. Табір зазвичай проводиться в різних регіонах України. Перший відбувався на Полтавщині, два попередні – на Тернопільщині, а цьогорічний – на українському Прикарпатті. «Ліствицю» цього року гостинно приймав маленький, але красивий і привітний, Калуш. Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь Її ікони "Нев'янучий Цвіт" представляла Марія Іващук.

Одного дня, коли світ був ще цілком новим, мешканці однієї місцевості влаштували музичний конкурс, учасниками якого стали майже всі присутні - від Синиці до Носорога. Під орудою Сови було вирішено, що голосування під час конкурсу буде таємним і загальним. Отож голосуватимуть усі учасники, самі створять суддівську комісію, тобто журі. І так було. Всі тварини, а також людина виходили поодинці на сцену й співали. Одні заслужили бурхливі оплески, іншим аплодували мляво. Відтак заповнювали картку і, склавши її, вкидали у велику урну під наглядом Сови. Коли настав час підбити підсумки, Сова вийшла на імпровізовану сцену та у присутності двох старих мавп відкрила урну, аби підрахувати голоси. Одна Мавпа вийняла першу картку, а Сова оголосила: «Перший голос віддано за нашого приятеля Осла!»

Преподобний Єфрем Печерський, єпископ Переяславський, до свого постригу у чернецтво був скарбником і завідував господарством при дворі великого князя київського Ізяслава (Димитрія) Ярославича (1054 - 1068). Вважаючи тягарем галасливе і метушливе життя і бажаючи прийняти чернецтво, він отримав благословення святого Антонія Печерського і був пострижений ігуменом Никоном. Розгніваний князь зажадав, щоб Єфрем повернувся додому, погрожуючи йому ув'язненням до в'язниці і знищенням монастирських печер.

Пам'ять 10 лютого та 11 жовтня і в 2-у Неділю Великого посту.

Петро і Февронія Муромські - подружжя, святі, найяскравіші особи Святої Русі, своїм життям відобразили її духовні цінності і ідеали.
Історія життя цих святих чудотворців багато століть існувала в переказах Муромської землі, де вони жили і де зберігаються їх чесні мощі.
Записав оповідання про благовірних Петра і Февронію в XVI ст. талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грозного, Єрмолай Єразм. Зберігши в житії фольклорні риси, він створив дивну поетичну повість про мудрість і любов.