Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки за тілом, а й за духом. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія). За ремеслом брати були каменярами (їх вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й чистості життя). Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі працювали на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту, і завжди готові молилися. Одного разу син місцевого жерця Мамертина необережно підійшов до будівництва, і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і наставили вірі в Христа. Після того, як юнак сповідав Ісуса Христа Істинним Богом, брати помолилися про нього, і око одужалло. При вигляді такого дива батько юнака також увірував в Христа.
Пам'ять - 31 серпня (н. ст.).
Пам'ять - 31 серпня (н. ст.).