Пропонуємо Вам здійснити подорож унікальним маршрутом і відкрити красу Рівненщини, достойну світової популярності!
Запрошуємо Вас взяти участь у Православному молодіжному таборі, який відбудеться 3-9 серпня на мальовничій Рівненщині. Це новий тип православного табору в сегменті літніх таборів Української Православної Церкви Київського Патріархату, який здатний змінити уявлення про те, як саме можна відпочивати православній молоді України.
тип: наметовий табір-рафтінг
час проведення: 3-9 серпня 2015
локація: Рівненська область
кількість учасників: 30 осіб
вікова група: 14-25 років
складність: для початківців
слоган: instead of walking on the water – take the boat

Публікуючи цей матеріал, ми багато в чому ризикуємо. Ризикуємо тому, що сьогодні багато як віруючих, так і невіруючих людей, згодні з тим, що раціонально довести існування Бога не можливо. Щоправда, з різних причин, якщо перші вважають, що це неможливо, так як Бог відкривається чистоті серця, а не хитрим вигадкам розуму, то другі переконані, якщо науково засвідчити факт існування Бога не можна, то і Бога немає, мовляв лише наука об'єктивна. Однак не всі знають, що в християнській культурі існує багатовікова традиція доказів буття Бога. В епоху Середньовіччя такі докази стали популярні завдяки католицьким богословам-схоластам, насамперед Ансельму Кентерберійському і Фомі Аквінському. Свої аргументи схоласти, як правило, звертали не до атеїстів (які атеїсти в середні віки!), а до віруючих, для того, щоб раціональним способом підтвердити віру. Оскільки існування Бога уявлялося очевидним, «розумним», то і в світі, в житті філософи прагнули відшукати очевидні, розумні тому підтвердження. Та й сучасній людині як «Фомі невірному» іноді хочеться вкласти пальці у рани, щоб переконатися в достовірності християнства.

Справжня мати ніколи не дозволить ціною життя своєї ненародженої ще дитини зберегти власне життя. Вона краще помре, але дасть життя дитині. Вона краще помре, але не буде потім жити з тавром убивці найближчої істоти, і цим вчинком покаже справжню любов до неї, адже ще Господь сказав: «Немає більше від тієї любові, як хто душу за друга свого віддасть». І якщо помре вона, то за любов її велику Сам Господь прийме її у Своє Царство.

Жінки мають зрозуміти, що діти не їхня власність. Вони не мають права поводитись з ними, як захочуть. Адже життя немовляті в утробі матері дає Бог. І жінки - це той засіб або знаряддя, через яке Бог саме для Себе творить людину. Творить її, щоб вона прожила земне життя згідно Його задуму про порятунок людини. Кінцева мета цього задуму - долучити кожну людину до повноти блаженства у вічності. Адже Бог - це істинний Батько людини, Отець Небесний, Який ніколи не залишить Своїх чад в біді, ніколи не зрадить. «Навіть якщо і мати тебе залишить, Я не залишу тебе», - говорить Бог. І ось люди, не боячись відплати, піднімають руку на чад Божих.

Але не даремні муки і страждання немовлят. Вони мученики за Христа - Творця свого. «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше вас зненавидів», - говорить Господь Ісус Христос. У звичайному житті діти мимоволі спонукають дорослих до самопожертви (турбота і виховання дітей), як є у заповіді Христовій. Але світ не хоче цю заповідь виконувати, він хоче жити в своє задоволення. І тому світ ненавидить і вбиває дітей, що заважають йому в досягненні цієї мети. Христа розіп'яли за те, що Він викривав помилковий спосіб життя людей і заважав жити по-старому. Так і жінки розпинають своїх немовлят, щоб жити, не змінюючи свого звичного укладу життя, віддаючи перевагу егоїзму.

Сучасна наука повністю згідна з Церквою. Від імені всіх чесних вчених відомий французький професор, фахівець в галузі клітинної генетики Паризького університету Ієронім Лежен каже: «Як всі вчені, які неупереджено спостерігають біологічні явища, я вважаю, що людська істота починає своє життя з моменту запліднення. А це означає, що навмисне знищення зародка будь-якого віку рівнозначне вбивству... Початок життя людської істоти відноситься до моменту зачаття. З цього моменту ця істота є унікальною». До речі, в Японії багато людей в паспортах замість дати свого народження ставлять час свого зачаття. А в Православної Церкві є два свята, присвячені Зачаттю Пресвятої Богородиці (22 грудня) і святого Іоана Предтечі (6 жовтня).

Якщо ви думаєте, що "Православний табір" це нудно, Ми знищимо цей стереотип. Адже тільки тут ви зможете повністю розслабитись, відпочити душею і тілом. На додачу знайти однодумців, чудових, щирих людей та друзів. Завітайте, в наш табір і Ви не пошкодуєте! Море вражень та спогадів вам забезпечені

Молодіжне православне братство імені Святих князів страстотерпців Бориса та Гліба запрошує на київський молодіжний табір, де і душа радіє, і тіло. Якщо хочете відпочити на природі, духовно збагатитися, дізнатися багато нового і цікавого та порадіти у великій таборовій родині, то реєструйтеся за телефонами:
095-831-64-35, 096-772-38-16 - Люба Прокопенко.

Табір буде проходити з 13 по 20 липня 2015 року Божого на р. Рось поблизу с. Володарка. Пожертва на проживання становить 300 грн, тим хто не на весь період 50 грн день.

З собою небхідно мати: тарілка ложка і чашка спортивний одяг, купальник/плавки, ліхтарик, дощовик та теплий одяг на випадок негоди, одяг для богослужінь (бажано вишиванка), декілька маленьких подаруночків для гри "Таємний друг".

Багато людей журяться, що росли вони в сім'ї одні. І як їм завжди хотілося мати поруч близького друга - брата чи сестру! Але що поробиш - їх убили батьки. Адже над багатьма з нас висів дамоклів меч - ніж гінеколога. Але нам пощастило, і не пощастило нашим братам і сестрам, з якими нам так хотілося розділити радість дару життя. Які б вони були? Нам не дали їх впізнати. Адже немає людей однакових, кожна людина унікальна і неповторна. А можливо вони були б кращі за нас і, народившись, змінили б людське суспільство, покращили б його морально. І не було б зараз такого хаосу на планеті. Але, напевне, кращих якраз і вбивають, а народжуються майбутні дітовбивці.

Найгірше, що люди до цього звикли. Звикли до вбивства тих, кого ми називаємо «квітами життя», чий захист лицемірно проголошуємо 1 червня. Знаючи про те, що кожен день певна кількість малюків не побачили білий світ, ми продовжуємо, ніби нічого не сталося, радіти життю, смачно їсти і пити, шукати задоволень і бажати собі щастя. А ці жінки, що позбавились від своїх дітей, як від тяжкого тягаря, як вони можуть після такого злодіяння спокійно спати, продовжувати жити звичайним життям, посміхатися, чомусь радіти?! Чи не життям насолоджуватися вони повинні, а до кінця днів своїх каятися і плакати, днювати і ночувати в храмі, змінити повсякденний одяг на траур. Але цього ми не побачимо. Тому що немовлятам не дали народитися якраз через те, щоб вони не заважали безтурботно веселитися і досхочу «гуляти».