5-7 листопада у Львові перебуватиме Плащаниця Пресвятої Богородиці – чудодійна ікона, яка зберігається в Старому місті в Єрусалимі, у Гефсиманському подвір’ї, що навпроти Храму Гробу Господнього. З благословення Блаженнішого Патріарха Святого града Єрусалиму та всієї Палестини Феофіла ІІІ ця одна із найбільших святинь Єрусалимської Церкви привезена до України і подорожує містами нашої держави в рамках проведення Хресного ходу «Україна під Покровом Богородиці».

Апостол Фома зображається безбородим через смерть в молодому віці. Зазвичай він крайній в апостольському ряді. А на протилежному кінці - безбородий Филип (це може викликати труднощі в їх ідентифікації). Найчастіше Фома (Хома) - у червоному гіматії. Його атрибутами є сувій, будівельний кутник (як символ будови апокрифічного небесного палацу), спис або кинджал як символ мучеництва. В ряді П'ятидесятниць бачимо сцену "Увірування Хоми".

У Біблії конкретно не згадується про аборти. Але, незважаючи на це, у ній міститься багато відомостей, які роблять зрозумілою Божу позицію стосовно абортів. У Єремії 1:5 говориться, що Господь знає нас ще до моменту нашого формування у материнському лоні: «Ще поки тебе формував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!» Псалом 138:13-16 розповідає про Божу участь у нашому з’явленні і формуванні ще у лоні: «Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...»

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

У сьогоднішньому євангельському читанні Христос говорить про християнську любов не загальними словами, а конкретно і дуже просто та доступно. Любов стає християнською, Божественною коли людина, люблячи, забуває себе. Забути себе до кінця дано святим, але любити, не шукаючи нагороди, не просячи, не вимагаючи любові за любов, не вимагаючи подяки за її прояв - початок християнської любові. Вона розквітає в любов Христову, коли вільний дар любові досягає не лише улюблених (це вміють робити все), але до нелюбимих, до тих, які нас ненавидять, які нас вважають ворогами, які для нас вважаються чужими. Якщо ми не вміємо поширити нашої любові на ворогів, це означає, що ми поки що пам'ятаємо тільки себе і що всі наші дії, всі наші почуття виходять від ще непреображенної людської свідомості, яка знаходиться поза тайною Христа. Ми покликані любити щедрим серцем, а щедрість, навіть природна, полягає в тому, що людина хоче давати, радіє, коли може віддати не тільки непотрібне, але найдорогоцінніше, зрештою - своє серце, свою думку, своє життя. Ми не вміємо любити, але все життя - школа любові, або навпаки, страшний час темного, холодного відчуження.

Як зрозуміти, що саме ця людина є дана тобі Богом? Святі отці кажуть так:
- Якщо ти розумієш, що кохана людина рано чи пізно втратить молодість, постаріє, може захворіти, але тебе це не зупиняє;
- якщо ти хочеш бачити продовження вашої любові в дітях;
- якщо вас не лякають матеріальні або будь-які інші життєві труднощі;
- якщо ти готовий до можливого болю і страждань, які вільно чи невільно може завдати близька людина;
- якщо тебе не дратують найбільш неприємні звички коханої людини, і ти готовий їх терпіти також після весілля, то, швидше за все, це і є саме та людина.

Традиційно ікона Покрови Пресвятої Богородиці розділена на дві частини. У нижній зображено народ, що молиться у Влахернському храмі. Перед Царськими Дверима посередині зображений Роман Сладкоспівець (хоч це анахронізм, святий зображається, бо він служив у Влахернському храмі, створював акафіст до Богородиці та його пам'ять святкується у той же день). Справа бачимо Андрія Юродивого що вказує рукою на Богородицю своєму учневі Епіфанію. Зліва зображено імператора з дружиною, єпископа та інші державні мужі. За звичаєм іконописець зображав правлячу в його час верхівку - короля (інколи із родиною), високе духовенство.

У верхньому регістрі над Царськими Дверима - Богородиця, що тримає омофор, або здіймає руки в позицію "оранта" (лат. orans — «той, що молиться»). В такому разі омофор над Нею простягають два ангели. Навколо Пречистої бачимо сонми святих - святителі, апостоли, небесне воїнство.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Сьогоднішнє апостольське послання каже нам, що той, хто убого сіє - убого й пожне, а хто сіє багато, той збере багатий врожай. І ось нам іноді здається "що мені сіяти, я убогий, як я можу сіяти, коли у мене нічого немає що я б міг би посіяти в життя вічне?.." І тоді ми повинні пам'ятати, що і сіяч земний, який сіє насіння в поле, не своє сіє; не він створював насіння, не йому воно належить. Господь створив насіння, Господь дав силу, Господь розкрив перед ним поле, і це насіння - Господнє насіння; воно принесе плід не тому, що сіяч багатий, не тому, що він уміє сіяти, а тому що він щедро розкидає по всьому полю те, що Господь дає йому з години на годину. Він не може присвоїти собі цього насіння, він не може навіть відчути, що він багатий, а щойно з його рук ллється це насіння по обличчю землі, і вірити, що це насіння принесе плід.