Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Великий піст 2024
    У 2024 році Великий піст розпочинається 18 березня і триватиме до…
  • Православні молитви за воїнів
    Молитва за воїнів, що йдуть на війну Владико Господи, Боже отців…
  • Різдво Христове
    ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! Підбірка публікацій про Христове Різдво - …
  • Великомучениця Варвара
    Життя святої Варвари Тропар, величання, кондак, прокимен, причасний …
  • Апостол Андрiй Первозваний
    Життя святого Андрія Первозваного Святий апостол Андрій на Київських…
  • Популярне
  • Великий піст 2024
    У 2024 році Великий піст розпочинається 18 березня і триватиме до…
  • Опитування
    Скільки Вам років?
    до 13
    14-17
    18-23
    24-29
    30-39
    40-50
    більше 50
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Березень 2024    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
    Березень 2024 (1)
    Лютий 2024 (1)
    Грудень 2023 (2)
    Листопад 2023 (3)
    Жовтень 2023 (2)
    Вересень 2023 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Вишгородська Божа Мати

    Вишгородська Божа Мати
    28 квітня (новий стиль) - вшанування Вишгородської (Володимирської) ікони Пресвятої Богородиці


    Свіча скапувала сльозами воску додолу, легкий димок ледь чутно підносився увись і розсіювався серпанком у кімнатній напівтемряві. Мерехтлива димчаста тінь плавно падала на поверхню ікони, що стояла на столі. Крізь маленький вогник воскової колони проглядався силует Матері Божої з Дитям на руках. Маленький Ісусик з ніжністю притулився до личка Матері і лагідно обійняв лівою ручкою Її за шию.

    Скільки молитов, скільки прохань довелося вислухати Матері Божій від тих, хто з вірою га благоговінням припадав до цієї освяченої віками ікони, - почула голос бабусі Яринка, що притишилася у кімнаті і зачудовано розглядала ікону. - Скільком християнам у бідах та скорботах допомогла Вишгородська Богородиця. А ще ця ікона - один із найбільших українських скарбів... Чи знаєш, скільки всього вона пережила і побачила у своєму житті? Скількох князів благословила на початку їхньої великої діяльності. Не один раз вона рятувала християн і від завойовників.
    Рятувала? Сама? - дівчинка ніяк не могла второпати, як це могло статися, бо ж ікони не люди.
    - Не дивуйся, - стала пояснювати Яринці бабця, - ікони теж мають долю, суджену Богом, своє ймення, вікову історію. А ще це маленькі віконця, з яких лине до нас благословення Бога, Божої Матері, усіх святих. А з волі Бога все можливо. Тож уважно слухай і намагайся уявити все, що я тобі зараз розповім.
    Дівчинка заплющила оченята і примостилася зручніше біля бабусі.

    - Трапилася ця історія дуже-дуже давно. Цю ікону, гласять церковні передання, написав у першому столітті сам євангеліст Лука, ще за життя Богородиці. Написав він її на дошці від столу, за яким споживали їжу Ісус Христос, Божа Мати та праведний Йосиф. Люди переповідають, що Божа Маги, побачивши цей образ, благословила його: "Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою". Отак і розпочалася славна історія цієї святині. У п'ятому столітті ікону перенесли з Єрусалима до Константинополя. А вже звідти, коли світлом християнської віри була осяяна і наша українська земля, святий образ перевезли до Києва. У 1131 р. митрополит Михаїл подарував ікону київському князю Мстиславові Ізяславовичу. Втішився князь славним дарунком, що одразу ж став символом княжої могутності та духовної величі народу. Поклали ікону в Дівочому монастирі Вишгорода, що під Києвом. Тому й називати її стали Вишгородською Богородицею. А слава про неї та про золотоверхий Київ вмить розлетілася по всіх куточках землі. Та, на жаль, недовго перебувала у Вишгороді ікона. Не всім до вподоби була слава та могутність київської держави. І ось у 1155 році володимиро-суздальський князь Андрій забажав слави. І хоч звався у народі Боголюбським, не зупинився він перед спокусою - надумав викрасти святиню, привезену з Греції. Заздрісний князь дощенту зруйнував частину Києва і таємно забрав ікону. Повіз її далеко на північ, у свої володіння, у суздальські землі - до Володимира-на-Клязьмі. Думав князь, що викрадення ікони стане початком загибелі нелюбого йому Києва та розквіту суздальської держави. Проте не так сталося, як гадалося... Позбавити Божої ласки нашу землю не здатен ніхто.

    Переказують, що нелегко було князеві везти крадену ікону. За десять верст від Володимира його коні раптом зупинилися й ані руш з місця. Хоч що робив Андрій Боголюбський, а таки довелося відслужили молебень і заночувати на тому місці. Вночі було йому видіння - явилася Богородиця і звеліла не їхати далі, а повернути ікону Вишгороду. Та не послухався князь. У Володимирі він збудував церкву Успіння Божої Матері, куди переніс образ. Відтоді ікона Вишгородської Богородиці вже ніколи не повергалася в Україну, зрештою, як і багато інших скарбів, вивезених з наших теренів. І стали називати її по-новому -Володимирською.

    -Бабусю, я зрозуміла, - вигукнула Яринка, - на столі у нас Володимирська... ой, тобто... Вишгородська Божа Мати... А звідки вона у нас? - додала зніяковіло дівчинка.

    Ця ікона має дуже багато копій. Одну з них ти й розглядаєш. Навіть у Володимирі та у Москві, в Кремлі, на почесних місцях покладено тепер списки Вишгородського образа, створені у 15 та 16 століттях.

    - А де ж справжня? - поцікавилася Яринка.
    - Зараз ікона у Москві, в Третьяковській галереї. Туди вона потрапила вже у 20 столітті після багатьох років блукань дорогами лихоліть.
    - Як цікаво, - захоплено промовила дівчинка, вдивляючись у лики.
    - А чи були покарані ті, хто її викрав? І чому нам її досі не повернули? - не вгавала Яринка.

    Повір, дитинко, немає ніякого значення, у якому куточку землі наші ікони, вони все одно рідні і зігрівають теплом молитви серця. Божа Мати ніколи не залишала без опіки українські землі. Ось про це слід пам'ятати, прощати усі образи і з любов'ю молитися до Пресвятої Богородиці, щоб завжди оберігала нас від усіляких небезпек.

    Свіча на столі стікала краплинками воску і стиха згасала. Разом з нею тьмяніли і барви на іконі. Яринка вже давно розглядала кольорові сни. її пестила мамина рука, іноді ввижався підступний князь, що утікав на коні зі святинею у руках, тоді знову - заспокійливі обійми найріднішої у світі людини. Вона ніжно притулилася до щоки матусі і міцно обійняла її за шию - саме так, як малий Ісусик на іконі, їх переповнювала любов.

    28 квітня (н.ст.) - вшанування Вишгородської (Володимирської) ікони Пресвятої Богородиці.

    ІРИНА КМЕТЬ


    Більше оповідань та віршів у "ЛІТНІЙ КНИЖЦІ".


    Вишгородська Божа Мати
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів. Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com