Чому в Церкві перед іконами не тільки моляться, а й цілують їх? Для чого це потрібно?

Тому, що:

Ікона для православної людини не просто священне зображення. Це свого роду вікно в духовний світ, що дозволяє хоча б через образ святого зустрітися з ним, звернутися до нього з молитовним проханням, подякувати за допомогу і просто висловити свою любов. У православному богослов'ї ікони цей принцип сформульовано таким чином: «Честь, яка віддається образу, переходить на Першообраз». За вченням Церкви, шанування ікон і поклоніння їм відноситься не до матеріалу ікони, не до дерева і фарб, а до того, хто зображений на іконі (первообразу) . У повсякденному житті ми теж не раз стикалися з цим принципом. Закохані зберігають фото один одного і в розлуці цілують їх, розмовляють з ними. А якщо фото мами раптом випадково впаде на підлогу, то навряд чи знайдеться людина, яка тут же не кинеться його піднімати, причому зовсім не тому, що дорогий клаптик паперу, покритий фотоемульсією.

Так само і віруючі цілують ікони, тому що люблять тих, хто на них зображений.