Святі Іоан Золотоустий, Василій Великий та Григорій Богослов - найбільш шановані з поміж Святих Отців, бо їх внесок в розвиток християнства, утвердження догматики Святої Трійці, богослужіння і організації Церкви важко переоцінити. Вони вважаються авторами трьох найпопулярніших літургій. Попри те, що в честь кожного з них є окремі свята, 12 лютого святкуємо день їх спільної пам'яті - Собор Вселенських учителів і святителів.
Свято виникло внаслідок суперечки, що велися в Царгороді за сімсот років після смерті святителів - за правління Олексія I Комніна. Суперечка полягала в тому, хто ж з них зробив більший внесок, а отже має вважатися головним серед святителів. Врешті, за церковними переказами, в 1084 році митрополиту Євхаїтському Івану наснився сон. Усі святі отці Григорій, Іван та Василій з'явилися йому і сказали, що нема між них "ні першого, ні другого" і наказали, щоб з'єднав в одному дні пам'ять про всіх трьох. І щоб служили в той день особливу службу.
Зображення трьох Отців Церкви знаходимо в святительському ряді в абсиді храму. Своєю присутністю, творці Служби Божої наче допомагають її проведенню та доводять зв'язок теперішнього Богослужінні із давнім. Із розвитком іконостасу їх окремо зображають в молільному ряді. Разом із апостолами, пустельниками та ангелами вони взивають до Христа. Проте в XVI ст. в галицькому іконописі з'явилась традиція в ряді Моління зображати лише апостолів, ангелів та Марію з Іоаном Хрестителем, вірогідно, щоб акцентувати увагу на Молінні, як на апокаліптичній сцені, де дванадцять апостолів судять дванадцять колін Ізраїля перед лицем Господа. Тоді святителів стали зображати на дияконських (рідше царських) дверях або їх одвірках. Також зустрічаються на іконах Покрови, Успіння, Страшному Суді та ін. Осібна ікона Трьох Святителів найчастіше зустрічається як храмовий образ у намісному ряді іконостаса у присвячених Трьом Святителям храмах. У 19-20 ст. досить популярні в народному іконописі.
На іконі зображено Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. Характерними їх рисами є довга чорна борода у Василія, коротка чорна у Івана та довга сива у Григорія. Як архієпископи вони зодягнені у фелони (найчастіше у поліставріони) і омовори. Найчастіше без головних уборів, проте у кін. 17 ст. поширеними стають зображення у митрах. У лівій руці кожен тримає Євангеліє, а правою благословляють. Іноді у них бачимо жезли. У 19 ст. зустрічаються ікони, де святитель, що стоїть посередині, тримає Євхаристійну Чашу.
Святительський чин, мозаїки Софії Київської, 11-12 стт.
Три Святителі, Київський Псалтир, 1397 р.
Три Святителі, середина, 16 ст.
Три Святителі, 2 пол. 17 ст., Наддвірнянський р-н Івано-Франківської обл.
Три Святителі, 1 пол. 18 ст., Березни Чернігівської обл.
Три Святителі, кін. 19 ст.
Свято виникло внаслідок суперечки, що велися в Царгороді за сімсот років після смерті святителів - за правління Олексія I Комніна. Суперечка полягала в тому, хто ж з них зробив більший внесок, а отже має вважатися головним серед святителів. Врешті, за церковними переказами, в 1084 році митрополиту Євхаїтському Івану наснився сон. Усі святі отці Григорій, Іван та Василій з'явилися йому і сказали, що нема між них "ні першого, ні другого" і наказали, щоб з'єднав в одному дні пам'ять про всіх трьох. І щоб служили в той день особливу службу.
Іконографія
Зображення трьох Отців Церкви знаходимо в святительському ряді в абсиді храму. Своєю присутністю, творці Служби Божої наче допомагають її проведенню та доводять зв'язок теперішнього Богослужінні із давнім. Із розвитком іконостасу їх окремо зображають в молільному ряді. Разом із апостолами, пустельниками та ангелами вони взивають до Христа. Проте в XVI ст. в галицькому іконописі з'явилась традиція в ряді Моління зображати лише апостолів, ангелів та Марію з Іоаном Хрестителем, вірогідно, щоб акцентувати увагу на Молінні, як на апокаліптичній сцені, де дванадцять апостолів судять дванадцять колін Ізраїля перед лицем Господа. Тоді святителів стали зображати на дияконських (рідше царських) дверях або їх одвірках. Також зустрічаються на іконах Покрови, Успіння, Страшному Суді та ін. Осібна ікона Трьох Святителів найчастіше зустрічається як храмовий образ у намісному ряді іконостаса у присвячених Трьом Святителям храмах. У 19-20 ст. досить популярні в народному іконописі.
На іконі зображено Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. Характерними їх рисами є довга чорна борода у Василія, коротка чорна у Івана та довга сива у Григорія. Як архієпископи вони зодягнені у фелони (найчастіше у поліставріони) і омовори. Найчастіше без головних уборів, проте у кін. 17 ст. поширеними стають зображення у митрах. У лівій руці кожен тримає Євангеліє, а правою благословляють. Іноді у них бачимо жезли. У 19 ст. зустрічаються ікони, де святитель, що стоїть посередині, тримає Євхаристійну Чашу.
Святительський чин, мозаїки Софії Київської, 11-12 стт.
Три Святителі, Київський Псалтир, 1397 р.
Три Святителі, середина, 16 ст.
Три Святителі, 2 пол. 17 ст., Наддвірнянський р-н Івано-Франківської обл.
Три Святителі, 1 пол. 18 ст., Березни Чернігівської обл.
Три Святителі, кін. 19 ст.
За матеріалами Михайла Скопа
