ЕНЦИКЛІКА
СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО СОБОРУ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ.
Про сім'ю, виховання та освіту
Крит 2016
ПОЧАТОК ТУТ
IІІ. Сім’я – образ любові Христа до Церкви
7. Православна Церква вважає союз любові чоловіка і жінки непорушним, «велику таємницю… по відношенню до Христа і до Церкви» (Еф. 5:32) та сім'ю, яка є його наслідком, є єдиним гарантом народження і виховання дітей згідно з планом Божественної ікономії, «Церква мала» (свт. Іоан Златоуст, Тлумачення на послання до Ефесян, 20. – PG 62, 143), і надає їй належну душпастирську підтримку.
Сучасна криза шлюбу і сім’ї є результат кризи свободи і зведення її лише до егоцентричної евдемоністичної самореалізації, її ототожнення з індивідуальною незалежністю та автономією, втратою містичного характеру єднання чоловіка і жінки, віддання забуттю жертовного характеру любові. Сучасне секуляризоване суспільство розглядає шлюб, керуючись чисто соціологічними і прагматичними критеріями, вважаючи його лише якоюсь простою формою взаємовідносин поряд з багатьма іншими, які мають право бути законно закріпленими.
Шлюб є живлена Церквою майстерня життя у любові та неперевершений дар Божої благодаті. «Висока рука» Бога, що «зв'язує», «невидимо стоїть перед тими, що поєднуються, та обручає» їх з Христом та один з одним. Вінці, що покладаються на голови нареченого та нареченої під час здійснення таїнства, зводять до поняття жертви та повного посвячення себе Богу та ближнім. Також вони говорять про життя у Царстві Божому, розкриваючи есхатологічну спрямованість таїнства любові.
8. Святий та Великий Собор з особливою любов'ю та турботою звертається до дітей та всієї молоді. У різноголосиці взаємовиключних визначень щодо ідентичності дитячого віку Святіша наша Церква пропонує слова Господа «якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне» (Мф. 18:3) та «хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього» (Лк. 18:17), а також все сказане нашим Спасителем тим, хто «забороняє» (Лк. 18:16) дітям наближатися до нього та «спокушає» (Мф. 18:6) їх.
Церква пропонує молоді не тільки «допомогу», але й «істину» боголюдського нового життя у Христі. Православна молодь повинна усвідомити, що є носієм багатовікової та благословенної традиції Православної Церкви та разом з цим її продовжувачем: вона покликана мужньо зберігати, активно культивувати вічні цінності Православ'я, щоб нести цілюще християнське свідчення. Серед них з'являться і майбутні служителі Церкви Христової. Таким чином, молодь - це не просто «майбутнє» Церкви, а й діяльний вираз її боголюбивого та боголюдського життя у сьогоденні.
IV. Виховання у Христі
9. У наш час у сфері виховання та освіти спостерігаються нові тенденції, що стосуються змісту та цілей освіти, а також підходу до дитячого віку, ролі вчителя, учня та сучасної школи. Оскільки освіта займається не просто людиною, як вона є, а тим, якою вона повинна бути та який зміст її відповідальності, само собою зрозуміло, що сформований нами образ людини та сенсу його буття визначають наш погляд і на його освіту. Переважаючі на сьогоднішній день секулярна та індивідуалістична освітні моделі, які виснажують молоде покоління, викликає заклопотаність у Православної Церкви.
У центрі пастирської турботи Церкви знаходиться освіта, мета якої не тільки інтелектуальний розвиток, але і формування та вдосконалення людини у всій її цілісності як психосоматичної та духовної сутності, згідно триптиху: Бог, людина, світ. Своїм повчальним словом Церква дбайливо закликає народ Божий і особливо молодь до усвідомленої та активної участі у житті Церкви, культивуючи у них «старанніше бажання» життя у Христі. Таким чином, християнська повнота знаходить у боголюдському спілкуванні Церкви екзистенційну підтримку та переживає у ній передбачення воскресіння по благодаті обоження.
Далі буде...
Читайте також ПОСЛАННЯ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО СОБОРУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
