Цей святий отець жив у V ст., коли в Христовій Церкві нуртували богословські суперечки і багатьох вірних зваблювали численні секти. Славетного посника пустельника Герасима теж було зманили хитросплетива єретиків, та ненадовго. Крім сповідання чистого вчення, преподобний завів для монахів-пустельножителів, кожен із яких спасався у відлюдній печері, вельми суворі правила.
14 липня 2004 року у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі відбувся Помісний собор Української Православної Церкви, який причислив до сонму святих митрополита-мученика, українця Арсенія Мацієвича. Так сталося що протягом свого життя митрополит Ростовський Арсеній Мацієвич носив три імені: під час народження батьки його назвали Олександром, чернече ім'я митрополита було Арсеній, а мученицьку смерть прийняв митрополит під ім'ям розстриги Андрія Враля (брехуна).
5 березня 2010 року виповнюється 956 років з дня упокоєння великого Київського князя Ярослава Мудрого. Керманич Києво-руської держави упокоївся згідно літопису у Федорову суботу першого тижня святого і великого посту 28 лютого 1054 року. Цього року вперше Українська Православна Церква Київського Патріархату шануватиме правителя Київської держави як святого. Минулого року на Ювілейному Помісному Соборі 11 липня князя Ярослава Мудрого було причислено до сонму святих. Відтепер в нашій Церкві його шанують як святого благовірного князя,
Преподобний Євфимій Великий походив з міста Мелітини у Вірменії, біля ріки Євфрат. Батьки його, Павло й Діонисія, знатні люди, були благочестивими християнами. Довгий час вони не мали дітей і, нарешті, після старанних молитв, у них народився син, появі на світ якого передувало Божественне видіння, що передбачало дитині велике майбутнє. Батько преподобного Євфимія незадовго помер, і мати, виконуючи обітницю присвятити сина Богові, віддала його на виховання своєму братові, пресвітерові Євдоксію.
Преподобна Ксенія (V), у миру Євсевія, була єдиною дочкою знатного римського сенатора. З юності вона линула до Бога. Щоб уникнути призначеного їй шлюбу, вона таємно пішла з рідного дому з двома відданими їй служницями й відплила на кораблі. Зустрівшись, за промислом Божим, з настоятелем обителі святого апостола Андрія, що в місті Милассі, в Кесарії, вона вблагала його взяти її, разом із супутницями, у Миласс; змінивши своє ім’я, вона назвалася Ксенією. У Милассі вона купила землю, побудувала храм в ім’я святого Стефана і заснувала жіночий монастир. Незабаром після цього єпископ Милассу, Павло, посвятив Ксенію в диякониси, як цілком гідну цього звання через благочестиве життя. 
Святитель Феодосій народився у 30-х роках XVII ст. на Поділлі в родині ієрея Микити Углицького та Марії. Є думка про належність роду Углицьких до українських православних шляхтичів Полоницьких-Углицьких.
Вона жила в Сицилії при безбожному гонителі християн Декії і походила від знатних батьків, котрі виховали її в істинному благочесті. Настало гоніння Декія. Св. Агафія почала готуватися до мученицької кончини. Правитель області Квинтіан, зачарований красою юної християнки, вирішив відвернути її від християнської віри і з цією метою помістив її в будинок однієї удови-язичниці, яка провадила розпусне життя.
Андрій був з роду єврейського, з Віфсаїди галілейської, рибалка, брат Апостола Петра. Спочатку він був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив поблизу, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Він тому і названий Первозванним. Коли Ісус проходив біля моря Галілейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою, сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей» (Матв. IV, 18 — 19). 
З іменем Петра Могили зв’язана найбільш велична і світла доба в життю нашої Церкви в минулому — доба визволення нашої Церкви від того пригнічення, до якого довела її польська влада і римське папство, доба переможної боротьби нашого народу за свою віру і волю. Отже, хоч коротенький спогад про життя і працю митр. Петра Могили на користь нашої церкви і народу, нехай буде нашою наукою від літ давніх на початку наступного року. 
Саме 10 лютого відзначаєм день Преподобногой Єфрема Сирієцького (Сірін, Сіріянин), вчитель покаяння, народився на початку IV століття (рік його народження точно невідомий) у місті Низибії (Месопотамія) у християнській родині бідних хліборобів. Батьки виховали сина в благочесті. Але, вирізняючись з дитинства запальним, дратівливим характером, він замолоду часто сварився, робив необдумані вчинки, навіть сумнівався в Промислі Божому, поки не дістав від Господа напоумлення, що направило його на шлях покаяння і спасіння.