Весна прийшла усе розквітло.
Великдень знову завітав.
А на душі - так легко , світло -
Бо Божий Син із гробу встав.
Воскрес Ісус нині із гробу,
Воскрес для тебе і для всіх.
Пройшовши хресную дорогу,
На себе взяв наш вічний гріх.
І хай вітає Божа ласка У всіх оселях, думках всіх.

Життя є життя.
Це наше вічне буття.
В ньому панує спокуса -
Ти не встоїш і скажеш: «Змирюся».
Ми піддаємось тому, що вбиває нас,
І не помічаючи як спливає час,
Ми уже в полоні всього світу
І немає очі де подіти...

Щоденно треба душу берегти
Від пихи, заздрощів і злого слова,
Щоби вона завжди була готова
Сказать "люблю" і вимовить "прости"!

Про "любов" у розумінні більшості сучасної молоді... Всі сидять і чекають, доки буде щось таке, ЩОСЬ ТАКЕ... Ідеальний принц на білому мерседесі...
І всі весь час питають мене про любов(бо, бач, в мене все "добре склалося").. Я вже не знаю, як пояснювати, що взаємовідносини з іншою людиною треба творити, треба працювати над собою... Чому я підійшла б на роль дружини кожному, з ким спілкувалася, а безліч людей все шукають свій ідеал?
І, добре б, коли б просто шукали... А відбувається все це у блуді... Не знаю... Вибачте, в чому кого образила, поправте, в чому помиляюсь. Підкажіть, як пояснити... А на цю тему - віршик.