Поїдання жирної їжі призводить не тільки до надмірної ваги, але й до розладу добового біологічного ритму організму, - стверджують вчені з Єврейського університету в Єрусалимі. Біологічні годинники регулює ритм активності гормонів та ферментів, пов’язаних із обміном речовин. Розлад біоритму призводить до гормональних порушень, ожиріння, психологічних проблем, розладу сну та навіть виникнення пухлин, - стверджують автори дослідження. Існує причинно-наслідковий зв’язок між особливостями харчування та дисбалансом біологічних годин. Найсильнішим фактором, що впливає на біоритми є світло. Однак доктор Орен Фрой та його колеги з Інституту біохімії єрусалимського університету в експериментах із лабораторними мишами продемонстрували, що існує причинно-наслідковий зв’язок між особливостями харчування та дисбалансом біологічних годин.

Ви знаєте, брати і сестри, що наближається Великий піст, уже розпочалась духовна і розумова підготовка до нього. Вона розпочалася через читання в недільні дні Євангелій, які наводять нас на думки про покаяння, настрій, що відповідає цьому посту. Ці читання внутрішньо готують нас до того, щоб наш піст був не тільки зовнішнім, тілесним, але, найголовніше, внутрішнім, духовним.

Свою Божу місію на землі завершив Господь наш Ісус Христос двома величними актами, що ними є воскресіння Лазаря і тріумфальний в'їзд до Єрусалиму. Ці дві події дали для людей найпереконливіше свідчення про Його месіанське післанництво та Божество.

З Христових апостолів важко згрішили двоє: Юда, котрий продав Його за тридцять срібняків, і Петро, котрий тричі від Нього відрікся. Але з двох Петро один дістав прощення і знову дістав апостольське достоїнство, знову став другом і учнем Христовим. Інший, Юда, залишився не прощеним, повісився, залишив своє нещасне тіло на дереві, а душу віддав на вічні муки. Чому ж Петро отримав таку милість, а Юда виявився недостойним? Що повинен був зробити цей нещасний і не зробив? Повинен був визнати свій гріх? Він визнав, відкрито сказав, що згрішив - згрішив я, видавши кров невинну (Мт. 27;4). Разом із цим визнанням він повернув, віддав тридцять срібняків, одержаних за зраду, - і, кинувши срібняки у храмі, відійшов (Мт. 27;5). Посповідатися й повернути взяте, невже цю сповідь ви рахуєте не достатньому?

"Зберігати царську таємницю – добре, а відкривати і проповідувати діла Божі – славно" (Тов. 12, 7), – так сказав Архангел Рафаїл Товіту, коли звершилося чудесне зцілення його сліпоти. Дійсно, не зберігати царської таємниці страшно і згубно, а замовчувати преславні діла Божі – велика втрата для душі.
Пам'ять преподобної Марії Єгипетської згадується 14 квітня і в 5-ту Неділю Великого посту.

Пав я, підійми і дай хоч трохи потрудитися, щоб на Суді не бути посоромленим. Очисти мене благодаттю твоєю, Милосердний Отець; обмий скверну мою всеочищуючим іссопом Твоїм, і зціли язви мої, щоб подякував я за благодать Твою!..

Дехто з наближених, на випадок наступаючого Великого посту, запитали преосвященного Антонія: «Як, святителю, проводити Великий піст?" На що преосвященний сказав: "Ходіть до церкви. Наша Мати Церква навчить нас, як проводити Великий піст. З молитвою з'єднайте утримання від заборонених Церквою наїдків, з посильною милостинею, а з милостинею любов, смирення та інші святі чесноти. Потрібно поговіти, посповідатися, причаститися Святих Христових Таїн, й так, ради спасіння підготувавшись, зустріти в небесній, невимовній радості Світле Воскресіння Христове».

Період посту повинен впливати і на нашу поведінку. Потрібно уникати пустих розваг, нерозумних веселощів, котрі порушують душевний спокій і занечищують душу, проганяючи з неї все святе. Звичайно ж, якщо розгульні п'янки, чи огидні перенасичення є великим гріхом у буденний час, то ще більшим гріхом ці гульбища плоті є в час Великого посту, в час урочистий, коли вся Церква перебуває у скорботі за розп'ятим Спасителем. "Не можна пити з чаші Господньої і чаші бісівської"", - навчає християн апостол Павло, доповнюючи слова Христові: "Ніхто двом панам служити не може; не можна служити Богові й мамоні" ( Мт. 6;24).

Піст і помірність виховують навички керувати своїм тілом і бажаннями через їхні обмеження; це, за словами святителя Іоана Золотоустого, «опора цнотливості, її надійний страж». «Дівство і шлюб - не для всіх, однак цнотливість - для всіх»,- пише преподобний Никита Стифат. Цнотливість - це те, що оберігає дух людини від занурення його в тіло. Втрачаючи цнотливість, людина підкоряється тваринній хтивості і стає тілесною.

При переповненому череві людині важко і тілесні очі вгору підняти, а не те що духовні. Повне черево прибиває до землі людську душу, все, про що може Тоді думати людина обмежується землею, тим болотом, що нас оточує. При ситості людиною керують тільки низькі тілесні пристрасті. "Що полум'я вогненне в сухих дровах, те і тіло при наповненому череві", - навчає преподобний Ісаак Сірин. А св. Варсонофій повчає: "Наслідком переїдання є блудні пристрасті - і ворог наш, диявол, після нього насилає на тіло сон, щоб осквернити його".

Проте ніколи не слід покладатися на себе у дотриманні посту. Як тільки людина почне розраховувати на власні зусилля у справі спасіння, подумає, що її піст - це щось велике в Божих очах, то вона одразу ж впаде. Бо "перед падінням завжди йде гордість", - навчає нас святий Никодим Святогорець. Саме тому, якщо навіть Бог сприяє нам у додержанні посту, то це не наше досягнення, а Божа благодать. Це Він дає людині сили вистояти у боротьбі зі спокусами і тільки Він визволяє нас від сітей диявола.