8 липня православні християни відзначають «День закоханих». У ролі заступників кохання і подружньої вірності Православна Церква вшановує муромських святих Петра і Февронію, що жили на межі 12-13 століть. Святе подружжя пронесло любов і вірність один одному через багато випробувань. Вони прославилися благочестям і милосердям. Померли святі Петро і Февронія в один день і годину 8 липня (за новим стилю) 1228 року, прийнявши перед цим чернечий постриг з іменами Давид і Єфросинія. Тіла святих були покладені в одну труну.Згідно з Житієм святих, благовірний князь Петро вступив на Муромський престол 1203 року. За декілька років до цього він захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. У сні князю було відкрито, що це може зробити селянська діва Февронія. Князь полюбив Февронію за її благочестя, мудрість і доброту і дав обітницю одружитися на ній після зцілення. Февронія вилікувала князя і вийшла за нього заміж. Святе подружжя пронесло любов і вірність один одному через багато випробувань. Вони прославилися благочестям і милосердям. 

Петро і Февронія Муромські - подружжя, святі, найяскравіші особи Святої Русі, своїм життям відобразили її духовні цінності і ідеали.
Історія життя цих святих чудотворців багато століть існувала в переказах Муромської землі, де вони жили і де зберігаються їх чесні мощі.
Записав оповідання про благовірних Петра і Февронію в XVI ст. талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грозного, Єрмолай Єразм. Зберігши в житії фольклорні риси, він створив дивну поетичну повість про мудрість і любов.

14 лютого мільйони людей в усьому світі вітають один одного з «днем святого Валентина», який прийнято також називати «днем закоханих». Мільйони подарунків та листівок-«валентинок» купуються з нагоди «свята». Переважна більшість з тих, хто відзначає цей день, обманюючись нібито церковною назвою та іменем святого Валентина, вважають, що роблять добру, а можливо навіть і благочестиву справу. Адже і Бог є Любов, і святий Валентин нібито постраждав за те, що попри заборону римського імператора вінчав закоханих.
Насправді ж «день святого Валентина» ні за своєю історією, ні за традиціями відзначення не має нічого спільного ані зі святістю, ані з благочестям, ані із заповіданою Богом любов’ю.

День 14 лютого, на який в календарі Католицької церкви припадає святого Валентина, віднедавна став суспільним каменем спотикання. Серед українців не так багато тих, хто живе за цим календарем, однак під впливом масової комерційної культури в наш побут увійшло це свято під назвою День закоханих. Більше того, за участю пишучої братії, це свято обросло різними міфами, у т.ч. з елементами еротизму.
Пропонуємо вам добірку «святкових» матеріалів з різних джерел, котрі об’єднані однією підтемою – «Чи причетний св.Валентин до Дня закоханих?»

Любов буває різна. Якщо ми говоримо про те, що найчастіше мається на увазі під любов'ю, - про любов-пристрасть, то з цим, звичайно, зовсім не до Петра і Февронії, а, скажімо, до Трістана та Ізольди і до роману про них. Любовний напій - прекрасна метафора цієї пристрасті, від якої "зносить дах" настільки, що все інше не просто втрачає сенс і значення, але й фактично перестає існувати. З нею неможливо боротися: вона не призначалася йому, як і він - їй, вона заміжня за іншим, як і він одружений на іншій, але в усьому світі для нього є тільки вона, як і для неї - тільки він. Ця пристрасть може тривати все життя (а може бути - і ще довше), але недарма вона показана як гріховна: на її основі практично неможливий сімейний союз. Вона самоціль і самоцінність, але в цьому і її головна слабкість.
"Повість про Петра і Февронію" скоріше говорить про любов-призначення. Умова Февронії - це не прагматична спроба не втратити свій шанс і отримати максимальну вигоду для себе з ситуації, що склалася, а знання власного призначення. Февронія з самого початку знає не тільки те, що Петро спробує її обдурити, але і те, що в кінцевому рахунку вона стане його дружиною. Тому що вона призначена йому, а він - їй.