Закон Божий, який вивчають у школах, не має на меті дати дітям знання Бога (це знання він припускає вже існуючим); він дає дітям тільки знання про Бога.

А так як знання про Бога, як і всяке інше знання, засвоюється тільки розумом і пам'яттю, то вивчення Закону Божого в школі звичайно стає якимось далеким, зовнішнім засвоєнням релігійних істин, які не проникають у глибину душі. Знання Бога відрізняється від знання про Бога. Знання Бога - безпосереднє сприйняття Бога внутрішнім почуттям, знання про Бога - надбання розуму й пам'яті.

Про знання Бога говорить Євангеліє: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа (Ів. 17, 3). Про те ж саме говорить пророк Ісая: «Віл знає володаря свого, і осел - ясла пана свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє (Іс. 1,3).

І саме слово "релігія" означає не просте поняття про Бога, а живий зв'язок між живими істотами - людиною й Богом.

Безгрішних людей немає. У кожного бувають моменти, коли він змушений іти наперекір своїй совісті або нормам. І в кожного суспільства є важелі, щоб впливати на таких «відступників від правил» девіантів (так у науковій літературі називають людей, які виявляють поведінку, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів).

У південноафриканському племені бабемба на «шлях істинний» наставляють дуже незвичайним способом. Настільки несподіваним, що багатьом «цивілізованим» законотворцям варто було б замислитися. У разі, якщо хтось із жителів племені поводиться безвідповідально або несправедливо, все населення, від малого до старого, покидає свої справи й оточує того, хто провинився.

Здавалося б: зараз будуть бити!.. Але ж ні. Людина стоїть у центрі кола, а її одноплемінники по черзі говорять про все, що хорошого за своє життя зробив «грішник», розписуючи це яскраво і в деталях...

Виховання дітей можна порівняти із працею садівника, який зрощує і доглядає свій сад. Садівник з любов’ю доглядає за своїми улюбленцями, поливає, одобрює, захищає їх від хворіб, підрізує гілки у дерев при формуванні правильної крони, прищеплює їм найкращі сорти, а найголовніше, знає особливості кожного деревця і має терпіння в очікуванні тих плодів, які можуть вирости на них, адже на все свій час. Батьки, як турботливі садівники, огортаючи дитя любов’ю, повинні допомогти зрости особистості. Виховання – не адміністративне управління безсмертною дитячою душею, не сфера вседозволеності, а процес творчий і неповторний, у якому батьки повинні знайти золоту середину, щоб допомогти зростати тому, хто створений на образ і подобу Божу. Зауважу, що правильний шлях виховання – це дорога, якою ступає сім’я у своїй повноті, співпереживаючи зачаття дитятка і його народження, від народження до зрілості…

Неуважність
Дитиною потрібно займатися з малих літ, щоб у підлітковому віці не виникло серйозних проблем. Звичайно, батьки не в змозі звалити повністю її розвиток на свої плечі. Однак, є, наприклад, різні гуртки, студії, спортивні секції. Так, треба, щоб батьки напружувались, возили туди своє чадо. Але якщо цим не займатись, ми ризикуємо отримати в майбутньому конфлікт. Коли дитина увійде до підліткового віку, вона подивиться на свою сім’ю вже цілком усвідомленим поглядом і буде кидати багато злих докорів, демонструвати, що ображена на батьків і бачить деяку некомпетентність у справі свого виховання.

Як я все встигаю? А хто сказав, що я все встигаю? Нічого я не встигаю! У мене ті самі проблеми. Робота, кар’єра, особисте зростання, спасіння душі, батьківщини, а також людства. Трудоголізм, перфекционізм і навіть трохи гедонізм. Часу на сім’ю і дитину катастрофічно не вистачає. От зараз я сиджу й пишу цю колонку замість того, щоб відірвати Тимоху від мультиків і піти з ним гуляти. І перш, ніж судити мене за це – на себе подивіться.

Про те, чому і наскільки важлива проблема дитячих залежностей, яка їх духовна природа, та як цю проблему подолати, розповідає священик Павло Гумеров.

Гострота питання
Як і будь-якому парафіяльному священику, мені часто доводиться стикатися зі сльозами батьків з приводу того, що дитина втрачає себе, втрачає батьків, нічого не хоче: ні вчитися, ні працювати. Не хочу нікого лякати, але, користуючись моментом, закликаю батьків з усією серйозністю та відповідальністю поставитися до цієї проблеми, адже вона має тенденцію лише до загострення та погіршення. Зазвичай за порадами щодо дитячої залежності, не важливо, якої саме, люди звертаються запізно – дітьми треба займатися, доки вони маленькі. Треба розуміти, що дитині дуже легко потрапити в залежність від будь-якої пристрасті – у неї ще слабко розвинена воля, немає життєвого досвіду. Крім того, діти значно більш азартні, ніж дорослі, в них дуже поганий інстинкт самозбереження і в багато разів слабший, ніж у дорослого, імунітет до подібних спокус. До того ж, якщо ми маємо на увазі одну із найпоширеніших спокус – ігрову, то гра особливо притаманна дитячому віку, саме тому цією залежністю масово заражаються діти.